Геть зовсім дивно. Себе можна копати і копати, але дно десь далеко. І все залежить від поставленої цілі. Не докопаєшся! Але процес захоплюючий. При цьому допомога тут доречна, але якщо вона коректна... (і це кажу я, яка не вміє шукати і просити допомоги!)
далі буде...
далі буде...
На скільки все заплутано--пов'язано! Це просто нейморвірно! Як довго можна вважати речі і події віджилими?! А вони тиснуть, підбираються до твоєї суті і викривляють все, світ, уявлення, ідеї, мрії, думки, слова... Викривляють тебе. При чому тоді, коли ти його ще бачиш, воно ще не діє, воно тільки до тебе призвичаюється і притирається. А потім зникає... з очей... І тоді думаєш все, нарешті немає. І в цьому найбільша похибка! Є! Але тепер діючий, активний і вмілий черв'як, який точить, довбе і з'їдає заживо.
І ти це усвідомлюєш, коли його позбуваєшся....
Тоді летиш...
І ти це усвідомлюєш, коли його позбуваєшся....
Тоді летиш...
Нічого нового не дізналася. Так! Я не знаю, що робити з агресією. Коли ма мене "наїжджають", я не знаю, що робити. Я готова втекти, готова попросити пробачення, готова відкупитися грошима, подарунками, послугами... Та чим завгодно! Тільки не робіть мене винуватою. Будь ласка!
...я чогось не розумію?
Опубликовано с мобильного портала m.lj.ru
...я чогось не розумію?
Опубликовано с мобильного портала m.lj.ru